зичити
Бажати кому-небудь чогось (переважно приємного). – Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра зичу і блага (Марко Вовчок); – Та я ж хіба що?.. Лихого тобі зичу чи що? (М.Олійник).
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зичити — (брати в борг) позичати, боргувати, (давати в борг) визичати, розпозичати. Словник синонімів Полюги
- зичити — зи́чити 1 дієслово недоконаного виду бажати комусь чогось зи́чити 2 дієслово недоконаного виду позичати діал. Орфографічний словник української мови
- зичити — I -чу, -чиш, недок., чого або з інфін. Висловлювати побажання чого-небудь; бажати. II -чу, -чиш, недок., перех., діал. Позичати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зичити — зи́чити → жичити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- зичити — БАЖА́ТИ (висловлювати комусь побажання чого-небудь, мати якісь побажання стосовно когось), ЗИ́ЧИТИ, ЖАДА́ТИ, ЖИ́ЧИТИ діал.; ХОТІ́ТИ (мати якісь побажання щодо когось). — Док.: побажа́ти, пожада́ти рідше. Словник синонімів української мови
- зичити — Зи́чити, зи́чу, зи́чиш, зи́чать; зич, зи́чмо, зи́чте кому чого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зичити — ЗИ́ЧИТИ¹, чу, чиш, недок., чого або з інфін. Висловлювати побажання чого-небудь; бажати. — Кланяйся дуже отцю Мирону од мене і скажи, що я йому добра усякого зичу і блага (Вовчок, VI, 1956, 247); — Почався у Павловій хаті весільний банкет. Словник української мови в 11 томах
- зичити — Зичити, -чу, -чиш гл. Желать, хотѣть. Нехай ті плачуть, що нам зле зичуть. Ном. № 2393. Старий Гуня доброго тобі здоров'я зичить. Стор. МПр. 140. Словник української мови Грінченка