Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

зламати

Злама́ти, -ма́ю, -ма́єш і зломи́ти, зло́млю́, зло́миш, -млять

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. зламати — злама́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. зламати — див. зламувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зламати — злама́ти (злома́ти): ◊ злама́ти ка́рк → карк ◊ злома́ти писк = піти́ на зло́маний ка́рк  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. зламати — сам чорт (біс, сатана́) но́гу (но́ги) зло́мить (вло́мить, злама́є і т. ін.). 1. у чому, з ким—чим. Важко зрозуміти що-небудь, розібратися в чомусь; нічого не можна зрозуміти. — У ваших канцелярських викрутасах сам чорт зламає ногу.  Фразеологічний словник української мови
  5. зламати — ЗІПСУВА́ТИ (зробити непридатним для вживання, користування і т. ін., вивести з ладу), ЗОПСУВА́ТИ рідше, ПОШКО́ДИТИ, УШКО́ДИТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, ПОНІ́ВЕЧИТИ, ПОЛАМА́ТИ, ЗЛАМА́ТИ, ЗЛОМИ́ТИ, СПОТВО́РИТИ, ПЕРЕВЕСТИ́, СКАЛІ́ЧИТИ підсил.  Словник синонімів української мови
  6. зламати — ЗЛАМА́ТИ див. зла́мувати.  Словник української мови в 11 томах
  7. зламати — Зламати см. зламувати.  Словник української мови Грінченка