злодій —
[злод'ій] -йа, ор. -йеим, м. (на) -йеів'і/ -йу, мн. злоуд'ійі, -злоуд'ійіў два злод'ійі
Орфоепічний словник української мови
злодій —
-я, ч. 1》 Той, хто вчиняє злодійство. || Про звірів, птахів, що крадуть їстівне. 2》 Зрадник, злочинець.
Великий тлумачний словник сучасної мови
злодій —
Господи, зароди на злодії і на жиди і на тоти, що скачуть через плоти. Просьба, щоб Бог зародив збіжжа, то тоді і злодій, як украде то не пізнати буде, і продати буде що, а торговля була в жидівських руках, і собака не буде голодна.
Приповідки або українсько-народня філософія
злодій —
1 (-я) ч.
Словник жарґонної лексики української мови
злодій —
ГРАБІ́ЖНИК (той, хто займається грабежем; також лайливо), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., РАБІВНИ́К діал., ТАТЬ заст. Не грабіжників з великого шляху, а дозорців панських стереглися проїжджі (І. Ле); Якийсь не то циган, не то волошин привів коні.
Словник синонімів української мови
злодій —
ЗЛО́ДІЙ, я, ч. 1. Той, хто займається злодійством. Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (Н.-Лев., II, 1956, 11); Стріляв ..
Словник української мови в 11 томах
злодій —
Зло́дій, -дія м. 1) Воръ. Казали їй руки ізв'язати; посадили між злодіями, між убійниками, молоду та добру. МВ. ІІ. 193. Не так лютує голий злодій, коли не має що украсть, як наш латин тут розгнівився. Котл. Ен. IV. 48.
Словник української мови Грінченка