змогти —
змогти́ 1 дієслово доконаного виду взяти гору над кимсь змогти́ 2 дієслово доконаного виду бути в змозі
Орфографічний словник української мови
змогти —
ЗМОГТИ – ЗУМІТИ Змогти1, зможу, зможеш, неперех. Мати змогу, бути спроможним зробити щось; дістати можливість зробити щось за певних обставин. А ти осталася] одна. Одна-однісінька надворі. І що ти зможеш? Горе! Горе! (Т.
Літературне слововживання
змогти —
[змогти] -ожу, -ожеиш; нак. зм'іг, змогла
Орфоепічний словник української мови
змогти —
I див. змагати I. II див. змагати II.
Великий тлумачний словник сучасної мови
змогти —
му́хи не зоби́дить (не скри́вдить). Хто-небудь дуже добрий, сумирний, лагідний. Передерій зроду-віку мухи не зобидив (З журналу); Тато був добряк-добряк (мухи не скривдить, ніколи голосу не підвищував, тільки на скрипці грав) (В. Нестайко).
Фразеологічний словник української мови
змогти —
ОХО́ПЛЮВАТИ кого, що (про думки, почуття, настрій, стан — повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИ ким, ЗАВОЛОДІВА́ТИ ким, ОПАНО́ВУВАТИ кого, що, ким, чим, ОБХО́ПЛЮВАТИ кого, що, ОБІЙМА́ТИ кого, що, ОБНІМА́ТИ кого...
Словник синонімів української мови
змогти —
ЗМОГТИ́¹ див. змага́ти¹. ЗМОГТИ́² див. змага́ти².
Словник української мови в 11 томах
змогти —
Змогти, зможу, -жеш гл. 1) Смочь, быть въ состояніи. Бо ти будеш сварити, а я ся журити, то не зможу, молоденька, по світі ходити. Чуб. V. 529. А вже мені старенькому без коня пропадати, не зможу я по степах чвалати. Мет. 444.
Словник української мови Грінченка