змогти

Змогти, зможу, -жеш

гл.

1) Смочь, быть въ состояніи. Бо ти будеш сварити, а я ся журити, то не зможу, молоденька, по світі ходити. Чуб. V. 529. А вже мені старенькому без коня пропадати, не зможу я по степах чвалати. Мет. 444. Не зміг одвести очей од молодої. Стор. МПр. 77. Коли хочеш, зможеш мене очистити. Св. Мр. І. 40.

2) Одолѣть. Котл. Ен. V. 18. Божевілля-кохання змогло безщасну. Г. Барв. 399. Два дні не спить і сон його не зможе. Харьк.

Значення в інших словниках

1. змогти — змогти́ 1 дієслово доконаного виду взяти гору над кимсь змогти́ 2 дієслово доконаного виду бути в змозі  Орфографічний словник української мови
2. змогти — ЗМОГТИ – ЗУМІТИ Змогти1, зможу, зможеш, неперех. Мати змогу, бути спроможним зробити щось; дістати можливість зробити щось за певних обставин. А ти осталася] одна. Одна-однісінька надворі. І що ти зможеш? Горе! Горе! (Т.  Літературне слововживання
3. змогти — [змогти] -ожу, -ожеиш; нак. зм'іг, змогла  Орфоепічний словник української мови
4. змогти — I див. змагати I. II див. змагати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. змогти — му́хи не зоби́дить (не скри́вдить). Хто-небудь дуже добрий, сумирний, лагідний. Передерій зроду-віку мухи не зобидив (З журналу); Тато був добряк-добряк (мухи не скривдить, ніколи голосу не підвищував, тільки на скрипці грав) (В. Нестайко).  Фразеологічний словник української мови
6. змогти — ОХО́ПЛЮВАТИ кого, що (про думки, почуття, настрій, стан — повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИ ким, ЗАВОЛОДІВА́ТИ ким, ОПАНО́ВУВАТИ кого, що, ким, чим, ОБХО́ПЛЮВАТИ кого, що, ОБІЙМА́ТИ кого, що, ОБНІМА́ТИ кого...  Словник синонімів української мови
7. змогти — Змогти́, змо́жу, змо́жеш; зміг, змогла́, змогли́; змі́гши  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. змогти — ЗМОГТИ́¹ див. змага́ти¹. ЗМОГТИ́² див. змага́ти².  Словник української мови в 11 томах