зубожіти —
зубо́жіти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
зубожіти —
док., збідніти, озлидніти, скапцаніти, пошитися у злидні, впасти в розор, зійти на жебри <�пси>, сил. піти з торбами.
Словник синонімів Караванського
зубожіти —
-ію, -ієш, док. 1》 Стати вбогим; збідніти. 2》 перен. Стати менш змістовним, неглибоким, духовно збідненим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зубожіти —
ЗУБО́ЖІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати вбогим; збідніти. — Зубожіли [брат і його сім’я] так, що часом і хліба позичають (Вовчок, І, 1955, 18); [Вустя:] Як зубожіли ми,— всі від нас відцуралися: то було і двері не зачиняються...
Словник української мови в 11 томах
зубожіти —
Зубо́жіти, -жію, -єш гл. Обѣднѣть. І чи я ж сьогодня всиротіла? Чи се тепер тільки зубожіла. МВ. ІІ. 105.
Словник української мови Грінченка