Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

зірчастий

Зірча́стий, -та, -те

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. зірчастий — зірча́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. зірчастий — див. світлий  Словник синонімів Вусика
  3. зірчастий — -а, -е. 1》 Формою схожий на зірку (у 3 знач.). || Блискучий, іскристий. 2》 рідко. Те саме, що зоряний. Зірчастий мак — дикий мак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зірчастий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який дає блиск, блищить); БЛИСКОТЛИ́ВИЙ (який часто або постійно блискає); СЯ́ЮЧИЙ, СІЯ́ЮЧИЙ поет., СЯ́ЙНИЙ поет., ОСЯ́ЙНИ́Й поет., СЯЙЛИ́ВИЙ поет.  Словник синонімів української мови
  5. зірчастий — ЗІРЧА́СТИЙ, а, е. 1. Формою схожий на зірку (у 3 знач.). Найчастіше на старовинних [буковинських] килимах бачимо ромбовидні, зірчасті та хрестоподібні мотиви у різноманітних комбінаціях (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 37); // Блискучий, іскристий.  Словник української мови в 11 томах