з’ява —
З’Я́ВА, и, ж. 1. розм. Поява, з’явлення кого-, чого-небудь. Святкує нарешті душа його, коли син отак, як зараз, сидить під тополями у чабанському товаристві, самою своєю з’явою змінивши одноманітність батькового життя (Гончар, Тронка, 1963, 14). 2. театр., заст. Ява.
Словник української мови в 11 томах