кавалерист —
кавалери́ст іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
кавалерист —
Кіннотник, як ім. кінний, іст. комонник, (легкої кінноти) улан; пор. ВЕРШНИК.
Словник синонімів Караванського
кавалерист —
-а, ч. Той, хто служить у кавалерії; кіннотник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кавалерист —
Кіннотчик, комонник, вершник, див. їздець
Словник чужослів Павло Штепа
кавалерист —
ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм.
Словник синонімів української мови
кавалерист —
КАВАЛЕРИ́СТ, а, ч. Той, хто служить у кавалерії; кіннотник. — Я зайшов ось нашого червоного кавалериста провідати (Гончар, Таврія.., 1957, 443); Двадцять п’ять юних кавалеристів училися сідати, їздити і злазити з коней (Багмут, Щасл. день.., 1951, 23).
Словник української мови в 11 томах