каменюка —
каменю́ка іменник жіночого роду розм.
Орфографічний словник української мови
каменюка —
камінюка, -и, ж., розм. 1》 Збільш. до камінь 2). 2》 Те саме, що камінь 2-4).
Великий тлумачний словник сучасної мови
каменюка —
держа́ти (трима́ти) ка́мінь за па́зухою. Приховувати злобу, ненависть до кого-небудь; бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимсь. Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить (Укр.. присл..
Фразеологічний словник української мови
каменюка —
КАМЕНЮ́КА, и, ж., розм. 1. Збільш. до ка́мінь 2. Аж з Переяслава понавозили величезних каменюк і понакладували гори скель (Стор., І, 1957, 367); Мокрі каменюки посеред води.. вистирчали де-де з сивої мряки (Фр.
Словник української мови в 11 томах
каменюка —
Каменюка, -ки ж. = камінюка. Якби мені попалась каменюка. Кв.
Словник української мови Грінченка