квасоля

Квасо́ля і фасо́ля, -лі, -лею

фасо́ля і квасо́ля, -лі, -лею; -со́лі, -со́ль

Значення в інших словниках

1. квасоля — квасо́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. квасоля — [квасол'а] -л'і, ор. -леийу  Орфоепічний словник української мови
3. квасоля — -і, ж. 1》 Городня трав'яниста однорічна рослина родини бобових, що має в стручках овальні зерна. 2》 збірн. Плоди (овальні зерна) цієї рослини, які вживають для їжі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. квасоля — КВАСО́ЛЯ, і, ж. 1. Городня трав'яниста однорічна рослина родини бобових, що має в стручках овальні зерна. Із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко); За коморою низенький тин, зарослий гарбузинням і квасолею (С.  Словник української мови у 20 томах
5. квасоля — Одно- або багаторічна рослина, ліана або напівкущ з родини бобових, походить із Пд. Америки, зернова культура; для отримання їстівного насіння та стручків вирощують к. звичайну, з низьким стеблом (к. карликова) або в'юнку, висотою до 3 м (к. тичкова), також багатоцвітну.  Універсальний словник-енциклопедія
6. квасоля — КВАСО́ЛЯ, і, ж. 1. Городня трав’яниста однорічна рослина родини бобових, що має в стручках овальні зерна. Із-за тину Вилась квасоля по тичині (Шевч., II, 1953, 164); За коморою низенький тин, зарослий гарбузинням і квасолею (Вас.  Словник української мови в 11 томах
7. квасоля — Квасо́ля, -лі ж. Фасоль. Phaseolus vulgaris. У нашого дядька квасолі грядка, та все біла. Ном. стр. 297. Оттут бувало із-за тину вилась квасоля по тичині. Шевч. 492. ум. квасо́лечка. посадила квасолечку. Грин. III. 350.  Словник української мови Грінченка