квасоля

КВАСО́ЛЯ, і, ж.

1. Городня трав'яниста однорічна рослина родини бобових, що має в стручках овальні зерна.

Із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко);

За коморою низенький тин, зарослий гарбузинням і квасолею (С. Васильченко);

Орисі важко було перегинатися, але вона все ж таки дістала кущик квасолі (Григорій Тютюнник);

Завгосп сказав: хто принесе до школи гарних тичок на квасолю, тому практику зразу й зарахує (Любко Дереш);

Джмелі запилюють багато поширених харчових культур, серед них полуницю, малину та квасолю (із журн.).

2. збірн. Плоди (овальні зерна) цієї рослини, які вживають у їжу.

– Чи квасолі, чи гороху треба буде – беріть, скільки схочете (Панас Мирний);

Пиріг з квасолею дуже смачний і м'який (Ю. Яновський);

Хтось з іноків під час обіду має читати Святе Письмо, в той час як братія квапливо ковтає квасолю з оливою чи овечий сир з сухим хлібом (П. Загребельний);

Плід у квасолі – біб, у поперечному перерізі округлий або сплющений (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. квасоля — квасо́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. квасоля — [квасол'а] -л'і, ор. -леийу  Орфоепічний словник української мови
3. квасоля — -і, ж. 1》 Городня трав'яниста однорічна рослина родини бобових, що має в стручках овальні зерна. 2》 збірн. Плоди (овальні зерна) цієї рослини, які вживають для їжі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. квасоля — Одно- або багаторічна рослина, ліана або напівкущ з родини бобових, походить із Пд. Америки, зернова культура; для отримання їстівного насіння та стручків вирощують к. звичайну, з низьким стеблом (к. карликова) або в'юнку, висотою до 3 м (к. тичкова), також багатоцвітну.  Універсальний словник-енциклопедія
5. квасоля — Квасо́ля і фасо́ля, -лі, -лею фасо́ля і квасо́ля, -лі, -лею; -со́лі, -со́ль  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. квасоля — КВАСО́ЛЯ, і, ж. 1. Городня трав’яниста однорічна рослина родини бобових, що має в стручках овальні зерна. Із-за тину Вилась квасоля по тичині (Шевч., II, 1953, 164); За коморою низенький тин, зарослий гарбузинням і квасолею (Вас.  Словник української мови в 11 томах
7. квасоля — Квасо́ля, -лі ж. Фасоль. Phaseolus vulgaris. У нашого дядька квасолі грядка, та все біла. Ном. стр. 297. Оттут бувало із-за тину вилась квасоля по тичині. Шевч. 492. ум. квасо́лечка. посадила квасолечку. Грин. III. 350.  Словник української мови Грінченка