керівниця —
керівни́ця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
керівниця —
-і. Жін. до керівник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
керівниця —
КЕРІВНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Жін. до керівни́к. Петро, як ми вже знаємо, .. агрономом стане, а Гафійка вихователькою, а то й керівницею дитячого будинку (Д. Бузько); Збіса гарною була ця керівниця аматорського драмгуртка і хористка (В.
Словник української мови у 20 томах
керівниця —
керівни́ця кермо (ст): Ровер скрипів немилосердно, шприхи пищать, керівниця не слухає рук їздця. А педалі обертаються так нереґулярно, що треба щораз натискати згори з повною силою, а тоді щось заспіває тоненько в трансмісії, і ноги крутяться хвилину на вільному бігу (Лисяк)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
керівниця —
КЕРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до керівни́к. ∆ Кла́сна керівни́ця— учителька-вихователька класу в середній школі. Їхня нова класна керівниця зайшла з практикантами-студентами (Ів., Таємниця, 1959, 92).
Словник української мови в 11 томах