керівниця

КЕРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до керівни́к.

∆ Кла́сна керівни́ця— учителька-вихователька класу в середній школі.

Їхня нова класна керівниця зайшла з практикантами-студентами (Ів., Таємниця, 1959, 92).

Значення в інших словниках

1. керівниця — керівни́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. керівниця — -і. Жін. до керівник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. керівниця — КЕРІВНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Жін. до керівни́к. Петро, як ми вже знаємо, .. агрономом стане, а Гафійка вихователькою, а то й керівницею дитячого будинку (Д. Бузько); Збіса гарною була ця керівниця аматорського драмгуртка і хористка (В.  Словник української мови у 20 томах
4. керівниця — керівни́ця кермо (ст): Ровер скрипів немилосердно, шприхи пищать, керівниця не слухає рук їздця. А педалі обертаються так нереґулярно, що треба щораз натискати згори з повною силою, а тоді щось заспіває тоненько в трансмісії, і ноги крутяться хвилину на вільному бігу (Лисяк)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. керівниця — Керівни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)