клепка —
кле́пка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кле́пки
Орфографічний словник української мови
клепка —
-и, ж. Кожна з опуклих дощечок, з яких складається бочка, діжка й т. ін. Не вистачає однієї клепки [в голові] у кого, кому зневажл. — бути дурнуватим, несповна розуму. Клепку вставляти кому ірон. — повчати, на розум наставляти кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клепка —
КЛЕ́ПКА, и, ж. Кожна з опуклих дощечок, з яких складається бочка, діжка і т. ін. Ой у полі озеречко, Там плавало відеречко, Соснові клепки, а дубове денце (з народної пісні); Самий, Один-однісінький, бувало, Сидить собі у бур'яні Та клепку теше (Т.
Словник української мови у 20 томах
клепка —
Клепки йому в голові не сходяться. Несповна розуму. Коли в бочці клепки не сходяться, то все з неї витікає. Тобі бракує п'ятої клепки в голові. Ти не маєш здорового розуму. Клепки—п'ять змислів: зір, слух, нюх, смак і дотик. Нема третьої клепки в голові. Про дурну людину.
Приповідки або українсько-народня філософія
клепка —
без (тре́тьої (сьо́мої)) кле́пки (в голові́ (у ті́м’ї)); без кле́пок (у голові́ (у ті́м’ї)), зневажл. Хто-небудь дурний, розумово обмежений, недоумкуватий. — Він став якийсь, мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть (П.
Фразеологічний словник української мови
клепка —
КЛЕ́ПКА, и, ж. Кожна з опуклих дощечок, з яких складається бочка, діжка й т. ін. Ой у полі озеречко, Там плавало відеречко, Соснові клепки, а дубове денце (Нар.
Словник української мови в 11 томах