клепка
кле́пка
-и, ж.
Кожна з опуклих дощечок, з яких складається бочка, діжка й т. ін.
Не вистачає однієї клепки [в голові] у кого, кому зневажл. — бути дурнуватим, несповна розуму.
Клепку вставляти кому ірон. — повчати, на розум наставляти кого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови