кликати —
[кликатие] -ичу, -ичеиш; нак. -ич, -ичтеи
Орфоепічний словник української мови
кликати —
кличу, кличеш, недок., перех. 1》 Голосом, жестом просити наблизитися, підійти, обізватися; гукати (у 1 знач.), волати. || Відповідним чином гукати (свійських птахів, тварин). 2》 Запрошувати когось прийти, з'явитися куди-небудь з певною метою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кликати —
КЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, недок., кого. 1. Голосом звертатися до когось, чекаючи на відповідь, розраховуючи на те, що адресат обізветься. Не виглядай, матусенько, В віконечко в поле. Не клич дарма татусенька: Не вернеш ніколи!.. (П.
Словник української мови у 20 томах
кликати —
Кликав вовк козу в гості, та йти не хоче. Коли не йдуть до когось, бо не хочуть мати неприємностей.
Приповідки або українсько-народня філософія
кликати —
ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...
Словник синонімів української мови
кликати —
КЛИ́КАТИ, кли́чу, кли́чеш, недок., перех. 1. Голосом, жестом просити наблизитися, підійти, обізватися; гукати (у 1 знач.), волати. Не виглядай, матусенько, В віконечко в поле. Не клич дарма татусенька: Не вернеш ніколи!.. (Г.-Арт., Байки..
Словник української мови в 11 томах
кликати —
Кликати, кличу, -чеш, одн. в. кликнути, -кну, -неш гл. 1) Кричать, подавать голосъ. Володарь, володарьку, одчинь ворота! Чого хочете, чого кличете? н. п. Кликне-покликне Филоненко, корсунський полковник. Дума. 2) Звать, призывать, сзывать.
Словник української мови Грінченка