клонити

Клони́ти, клоню́, кло́ниш, -нять

Значення в інших словниках

1. клонити — клони́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. клонити — клоню, клониш, недок., перех. 1》 Нагинати що-небудь донизу; нахиляти. || на кого – що, до кого – чого. Схиляючи голову, обличчя тощо, притуляти до кого-, чого-небудь. || безос. Клонить на сон кого — хочеться спати кому-небудь, огортає сон когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клонити — КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок. 1. що. Нагинати (у 1 знач.) донизу; нахиляти (у 1 знач.). Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (М.  Словник української мови у 20 томах
4. клонити — сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно...  Фразеологічний словник української мови
5. клонити — НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ (УГИНА́ТИ), НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет.; ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін.  Словник синонімів української мови
6. клонити — КЛОНИ́ТИ, клоню́, кло́ниш, недок., перех. 1. Нагинати що-небудь донизу; нахиляти. Буйне жито своє стигле колосся до землі клонить (Стар., Облога.., 1961, 20); Димом котиться весна.  Словник української мови в 11 томах
7. клонити — Клонити, -ню́, -ниш гл. 1) Клонить, наклонять. Клонить і в дощ, і в погоду зелені віти додолу. К. ЧР. Лежу собі та й думаю, а сон мене так і клонить. МВ. І. 111. Ой сон, мати, ой сон, мати, сон головоньку клонить. Мет. 88. 2) клонити голову. Кланяться.  Словник української мови Грінченка