клясти —
кляну, клянеш, рідко клену, кленеш, недок. 1》 перех. Піддавати прокльонам; проклинати. Клясти на чім світ стоїть кого — дуже проклинати. 2》 неперех., розм. Те саме, що лаятися 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
клясти —
КЛЯ́СТИ́, кляну́, кляне́ш і рідко клену́, клене́ш, недок. 1. кого, що і без прям. дод. Те саме, що проклина́ти 1. Не співає чорнобрива. Кляне свою долю (Т.
Словник української мови у 20 томах
клясти —
Не клени, бо шкода слини. Клятьбою нікого не направиш. Так клене, що аж трава схне. Дуже тяжко клене, взиваючи всі сили небесні та земні, щоб пошкодили.
Приповідки або українсько-народня філософія
клясти —
КЛЯ́СТИ́, кляну́, кляне́ш, рідко клену́, клене́ш, недок. 1. перех. Піддавати прокльонам; проклинати. Не співає чорнобрива. Кляне свою долю (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
клясти —
Клясти, кляну (клену), -неш гл. 1) Проклинать. Не співає чорноброва, кляне свою долю. Шевч. 69. Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас. Св. М. V. 44. 2) Поносить, ругать. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831.
Словник української мови Грінченка