Клешня́ і клішня́, -ні́, -не́ю; кле́[і́]шні, кле́[і́]шень
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках
клішня —
клішня́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири клішні́
Орфографічний словник української мови
клішня —
рідше клешня, -і, ж. Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
клішня —
КЛІШНЯ́ див. кле́шня́.
Словник української мови у 20 томах
клішня —
клі́шня ( перев. мн. клі́шні) вул. нога (Лучук): Клішні завеликі (Лучук)|| = ґєра
Лексикон львівський: поважно і на жарт
клішня —
КЛІШНЯ́ (КЛЕ́ШНЯ́) (кінцівка рака та ракоподібних), КЛІ́ЩІ мн. розм. То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить (М. Номис); Великий, зеленаво-сірий краб відчайно ворушив у повітрі клешнями (О.
Словник синонімів української мови
клішня —
КЛІШНЯ́, рідше КЛЕ́ШНЯ́, і́, ж. Кінцева частина ніжки рака та інших ракоподібних, що має вигляд кліщів (у 1 знач.). То чудо, кум, а не раки: одного рака повна торба і клішня висить (Номис, 1864, № 6898)...
Словник української мови в 11 томах
клішня —
Клішня, -ні ж. 1) Клешня. Куди кінь з копитом, туди й рак з клішнею. Ном. 2) мн. Раздвоенная часть війя. Черк. у.
Словник української мови Грінченка