книжник

Кни́жник, -ка; -ники, -ків

Значення в інших словниках

1. книжник — кни́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. книжник — Книгознавець; ЗН. буквоїд, книгогриз; ЖМ. знавець, учений, мудрець.  Словник синонімів Караванського
3. книжник — -а, ч. 1》 Любитель і знавець книжок (у 1 знач.). 2》 ірон. Про людину, відірвану від життя, від середовища, яка має уявлення про них тільки з книжок. 3》 заст. Учений, знавець церковних книг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. книжник — КНИ́ЖНИК, а, ч. 1. Той, хто любить книжки (у 1 знач.) і знається на них. Ті, що до книжників лестились І книгогризами зробились, Да й стали наших поучать (П. Куліш); Серед учнів гімназії Іван мав славу книжника і поліглота (П. Колесник); Тут заявлявся ..  Словник української мови у 20 томах
5. книжник — КНИГОЛЮ́Б (любитель книжок, знавець і колекціонер рідкісних і цінних видань), БІБЛІОФІ́Л, КНИ́ЖНИК, ГРАМОТІ́Й розм.; БІБЛІОМА́Н, КНИГОГРИ́З ірон. (людина, яка надмірно захоплюється книжками).  Словник синонімів української мови
6. книжник — КНИ́ЖНИК, а, ч. 1. Любитель і знавець книжок (у 1 знач.). Тут заявлявся.. круглий відмінник Боря Серга, оратор і книжник (Гончар, IV, 1960, 79); Серед учнів гімназії Іван мав славу книжника і поліглота (Кол., Терен.., 1959, 34). 2. ірон.  Словник української мови в 11 томах
7. книжник — Книжник, -ка м. Книжникъ, любитель книгъ; большой грамотей. Одно изъ пожеланій на крестинахъ новорожденному: Щоб був великий книжник! Мил. 27. З мене не великий книжник. О. 1862. VIII. 9.  Словник української мови Грінченка