книжник
кни́жник
-а, ч.
1》 Любитель і знавець книжок (у 1 знач.).
2》 ірон. Про людину, відірвану від життя, від середовища, яка має уявлення про них тільки з книжок.
3》 заст. Учений, знавець церковних книг.
Великий тлумачний словник сучасної української мови