ковальня —
кова́льня іменник жіночого роду діал.
Орфографічний словник української мови
ковальня —
-і, ж., діал. Кузня.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ковальня —
КОВА́ЛЬНЯ, і, ж., діал. Кузня. Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані [без шин] колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко); Клеплять коси по ковальнях, точать ножі та списи по усіх усюдах (О. Іваненко).
Словник української мови у 20 томах
ковальня —
КУ́ЗНЯ, КОВА́ЛЬНЯ діал. Андрій, скінчивши ремісну школу, працював у містечковій кузні (М. Хвильовий); Чвалають до ковальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Б. Грінченко).
Словник синонімів української мови
ковальня —
КОВА́ЛЬНЯ, і, ж., діал. Кузня. Чвалають до повальні дядьки, несучи поламані сокири, необшиновані колеса, ведучи непідкованих коней (Гр., І, 1963, 283).
Словник української мови в 11 томах
ковальня —
Ковальня, -ні ж. Кузница. Левч. 63. КС. 1889. V—VI, прилож. 75.
Словник української мови Грінченка