колонія —
-ї, ж. 1》 Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності. 2》 Поселення переселенців з іншої країни, області. 3》 Товариство земляків у чужій країні; земляцтво.
Великий тлумачний словник сучасної мови
колонія —
КОЛО́НІЯ, ї, ж. 1. Країна, яка була насильницьки захоплена і експлуатована іншою державою (метрополією), позбавлена державної самостійності й управлялася на основі спеціального режиму.
Словник української мови у 20 томах
колонія —
коло́нія (від лат. colonia – поселення) 1. В стародавньому світі – поселення громадян якоїсь держави на території загарбаної країни.
Словник іншомовних слів Мельничука
колонія —
Територія поза кордонами держави, залежна від неї.
Універсальний словник-енциклопедія
колонія —
ЗЕМЛЯ́ЦТВО (об'єднання земляків у чужій країні), КОЛО́НІЯ рідше. Земляцтва іноземних студентів; — Ти зрозумій, яка се сила. — Драгоманов!.. Він встановить тісний контакт з емігрантською колонією у Відні (П. Колесник).
Словник синонімів української мови
колонія —
КОЛО́НІЯ, ї, ж. 1. Країна, позбавлена імперіалістичними державами політичної та економічної незалежності. Німецький імперіалізм поставив собі мету скинути Радянську владу і перетворити нашу Батьківщину у свою колонію (Біогр.
Словник української мови в 11 томах
колонія —
(лат. — поселення) Містобудівне утворення чіткого цільового призначення, наприклад, житлове селище робітників і службовців промислового підприємства.
Архітектура і монументальне мистецтво
колонія —
Коло́нія, -нії ж. Колонія. Він по німецьких колоніях у наймах жив. Херс. г. Біля Москви хотіли нашкодить усім німцям, — ціла б то їх колонія завелось там. О. 1862. V. 45.
Словник української мови Грінченка