командирувати —
КОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і без прям. дод., розм. Те саме, що відряджа́ти 1. Приходите ви, приміром, до будь-якої установи, що має право командирувати вас за кордон, і говорите: – Удосконалитися мені б, знаєте, слід.
Словник української мови у 20 томах
командирувати —
ПОСИЛА́ТИ (давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати кудись, до когось з певною метою), СЛА́ТИ, ВИСИЛА́ТИ, НАДСИЛА́ТИ, ВІДРЯДЖА́ТИ, ВІДПРАВЛЯ́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, ВІДДАВА́ТИ, НАРЯДЖА́ТИ, ГНА́ТИ розм., ГОНИ́ТИ розм., КИДА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
командирувати —
КОМАНДИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Те саме, що відряджа́ти 1. Батько почав наполягати, щоб Данило пішов учитися, і його командирували на робфак (Кучер, Трудна любов, 1960, 229).
Словник української мови в 11 томах