компетенція —
компете́нція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
компетенція —
Коло повноважень якого-небудь органу або посадової особи: коло питань, у яких дана особа має пізнання, досвід. англ. competence; нім. Kompetenz f=; угор. kompetencia; рос. компетенция.
Словник із соціальної роботи
компетенція —
[компеитен'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу
Орфоепічний словник української мови
компетенція —
-ї, ж. 1》 Добра обізнаність із чим-небудь. 2》 Коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
компетенція —
Правообсяг
Словник чужослів Павло Штепа
компетенція —
КОМПЕТЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Добра обізнаність із чим-небудь. Хто з приємністю і сяким-таким зрозумінням прочитає літературний твір на чужій мові, особливо близькій до рідної.., береться до перекладання. Особливої компетенції до сього, здається, непотрібно (І.
Словник української мови у 20 томах
компетенція —
компете́нція (лат. competentia, від compete – взаємно прагну; відповідаю, підходжу) коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід.
Словник іншомовних слів Мельничука
компетенція —
КОМПЕТЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Добра обізнаність із чим-небудь. Хто з приємністю і сяким-таким зрозумінням прочитає літературний твір на чужій мові, особливо близькій до рідної.., береться до перекладання. Особливої компетенції до сього, здається, непотрібно (Фр.
Словник української мови в 11 томах
компетенція —
рос. компетенция 1. Сукупність повноважень (прав і обов'язків), якими у певній галузі діяльності наділені установи, підприємства, організації або службові особи.
Eкономічна енциклопедія