комір —
[ком'ір] -ра, м. (на) -р'і, мн. -ри, -р'іў два ком'ірие
Орфоепічний словник української мови
комір —
-а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї.
Великий тлумачний словник сучасної мови
комір —
КО́МІР, а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра і т. ін., пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Карпо Петрович .. розщібнув мундир .. Суконний комір тер шию (М. Коцюбинський); Степан Петрович, розв'язавши клуночка, почав витягати з нього гостинці.
Словник української мови у 20 томах
комір —
за ко́мір (за ши́ю, за спи́ну і т. ін.) ллє́ться кому і без додатка. Треба негайно робити щось, поспішати з чимсь. Уже за комір ллється, треба, щоб робота була зроблена якісно (З газети); // Терміново потрібен хтось, потрібне щось.
Фразеологічний словник української мови
комір —
КО́МІР (смужка тканини, хутра, пришита в одязі до країв вирізу для шиї), КО́ВНІР діал.; ОБШИ́ВКА діал. (у сорочці); ПРО́ШИВКА діал. (вишитий). Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний сухий комір (В.
Словник синонімів української мови
комір —
КО́МІР, а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Вона [сорочка] в нього або червона, або синя, та без коміра (Кв.-Осн., II, 1956, 9); Карпо Петрович.. розщібнув мундир.. Суконний комір тер шию (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах