комір

Значення в інших словниках

1. комір — ко́мір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. комір — Ковнір; (сорочки) обшивка; комірець, комірчик. Словник синонімів Караванського
3. комір — [ком'ір] -ра, м. (на) -р'і, мн. -ри, -р'іў два ком'ірие Орфоепічний словник української мови
4. комір — -а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. комір — КО́МІР, а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра і т. ін., пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Карпо Петрович .. розщібнув мундир .. Суконний комір тер шию (М. Коцюбинський); Степан Петрович, розв'язавши клуночка, почав витягати з нього гостинці. Словник української мови у 20 томах
6. комір — за ко́мір (за ши́ю, за спи́ну і т. ін.) ллє́ться кому і без додатка. Треба негайно робити щось, поспішати з чимсь. Уже за комір ллється, треба, щоб робота була зроблена якісно (З газети); // Терміново потрібен хтось, потрібне щось. Фразеологічний словник української мови
7. комір — КО́МІР (смужка тканини, хутра, пришита в одязі до країв вирізу для шиї), КО́ВНІР діал.; ОБШИ́ВКА діал. (у сорочці); ПРО́ШИВКА діал. (вишитий). Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний сухий комір (В. Словник синонімів української мови
8. комір — КО́МІР, а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Вона [сорочка] в нього або червона, або синя, та без коміра (Кв.-Осн., II, 1956, 9); Карпо Петрович.. розщібнув мундир.. Суконний комір тер шию (Коцюб. Словник української мови в 11 томах