комір

за ко́мір (за ши́ю, за спи́ну і т. ін.) ллє́ться кому і без додатка. Треба негайно робити щось, поспішати з чимсь. Уже за комір ллється, треба, щоб робота була зроблена якісно (З газети); // Терміново потрібен хтось, потрібне щось. — Де ж ти її зловиш, коли вже ось за комір ллється! (Є. Гуцало).

за ко́мір не ка́пає кому і без додатка. 1. Добре, безтурботно живеться кому-небудь; хто-небудь не має неприємностей, нужди і т. ін. — Найшов, Терешку, з ким радитись! Кухтам і при Дарієвому старостуванні за комір не капало (А. Іщук). 2. Нема чого поспішати комусь із чим-небудь. (Хома (ніби до баронеси):) Пардон, мадама! Можете підождать: за комір не капа (Я. Мамонтов). не ка́пає над ким. Я маю можливість чекати. Наді мною, як говориться, не капає... (Ф. Бурлака).

залива́ти / зали́ти за ко́мір, фам. Випивати, зловживати алкогольними напоями. Всі були сердиті на нього: розвалив роботу, заливав за комір (С. Журахович).

за ши́ю (за спи́ну, за ко́мір і т. ін.) не ллє кому і без додатка. Нема потреби поспішати щось робити; ніщо не турбує, не хвилює і т. ін. когось. Починається балачка з приводу прочитаного, балачка нехаплива, спокійна, що ведеться тоді, коли, кажуть, за шию не ллє (С. Васильченко); — Ну, та нічого — за спину не ллє, починай (грати) знову (С. Васильченко).

ли́ти холо́дну во́ду (за ко́мір) кому, на кого. Приголомшувати, лякати і т. ін. когось чимось сказаним. Командуючий фронтом гмикнув у трубку і сердито сказав: — Ти мені, Рагузін, не лий холодну воду за комір. Скажи краще, що будете робити? (П. Гуріненко). лину́ти холо́дною водо́ю, зі сл. зга́дки, слова і т. ін. Згадки линули на нього холодною водою і скували вільність рухів (М. Коцюбинський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комір — ко́мір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. комір — Ковнір; (сорочки) обшивка; комірець, комірчик. Словник синонімів Караванського
  3. комір — [ком'ір] -ра, м. (на) -р'і, мн. -ри, -р'іў два ком'ірие Орфоепічний словник української мови
  4. комір — -а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комір — КО́МІР, а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра і т. ін., пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Карпо Петрович .. розщібнув мундир .. Суконний комір тер шию (М. Коцюбинський); Степан Петрович, розв'язавши клуночка, почав витягати з нього гостинці. Словник української мови у 20 томах
  6. комір — КО́МІР (смужка тканини, хутра, пришита в одязі до країв вирізу для шиї), КО́ВНІР діал.; ОБШИ́ВКА діал. (у сорочці); ПРО́ШИВКА діал. (вишитий). Гучко ішов, ховаючи обличчя у хутряний сухий комір (В. Словник синонімів української мови
  7. комір — Ко́мір, -міра; коміри́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. комір — КО́МІР, а, ч. Певної форми смужка тканини, хутра тощо, пришита в одязі до країв вирізу для шиї. Вона [сорочка] в нього або червона, або синя, та без коміра (Кв.-Осн., II, 1956, 9); Карпо Петрович.. розщібнув мундир.. Суконний комір тер шию (Коцюб. Словник української мови в 11 томах