комітент

Коміте́нт, -та; -те́нти, -тів

Значення в інших словниках

1. комітент — коміте́нт іменник чоловічого роду, істота доручитель  Орфографічний словник української мови
2. комітент — А. Особа, яка доручає комісіонерові укласти угоду від імені останнього, але за рахунок комітента; особа, яка здала речі на комісію (в комісійну крамницю).  Літературне слововживання
3. комітент — Коміте́нт. Особа, що дає доручення іншій особі, комісіонерові. Союз руских хліборобских спілок на Буковині “Селяньска Каса” [...] перебирає до переховку цінні папери, дорогі металі і иньші дорогоцінності...  Українська літературна мова на Буковині
4. комітент — -а, ч., спец. Юридична або фізична особа, яка доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. комітент — КОМІТЕ́НТ, а, ч. Юридична або фізична особа, що доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
6. комітент — (англ. comitent) 1. товаровиробник або посередник, тобто сторона, що доручає іншій стороні (комісіонеру) погодження комісії однією або кількох угод з товарами, векселями, акціями, облігаціями тощо.  Економічний словник
7. комітент — коміте́нт [від лат. committens (committentis) – той, що доручає] особа, яка доручає комісіонерові укласти угоду від імені останнього, але за рахунок комітента.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. комітент — КОМІТЕ́НТ, а, ч., спец. Той, хто доручає комісіонерові здійснити за винагороду певну операцію (купівлю, продаж тощо)...  Словник української мови в 11 томах
9. комітент — рос. комитент особа, що доручає виконати комісійну, посередницьку, комерційну операцію, укласти угоду від її імені і за її рахунок.  Eкономічна енциклопедія