Значення в інших словниках
-
конкубінат —
Конкубіна́т: — фактичний шлюб, що його юридичному оформленню перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя [47]
Словник з творів Івана Франка
-
конкубінат —
конкубіна́т іменник чоловічого роду неофіційний шлюб у Стародавньому Римі
Орфографічний словник української мови
-
конкубінат —
-у, ч. 1》 Тривале позашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою, що допускалося давньоримським правом. 2》 Незаконне співжиття.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
конкубінат —
Подружжя (нешлюбне)
Словник чужослів Павло Штепа
-
конкубінат —
КОНКУБІНА́Т, у, ч. 1. іст. Тривале позашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою, що допускалося давньоримським правом. Наприкінці другого періоду розвитку римського права набув поширення конкубінат (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
-
конкубінат —
конкубіна́т (лат. concubinatus, від concubo – лежу разом) 1. У Стародавньому Римі фактичний шлюб, юридичному оформленню якого перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя. 2. Переносно – позашлюбне співжиття.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
конкубінат —
Тривале, юридично не оформлене подружнє життя.
Універсальний словник-енциклопедія