конкубінат

конкубіна́т

іменник чоловічого роду

неофіційний шлюб у Стародавньому Римі

Значення в інших словниках

1. конкубінат — Конкубіна́т: — фактичний шлюб, що його юридичному оформленню перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя [47]  Словник з творів Івана Франка
2. конкубінат — -у, ч. 1》 Тривале позашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою, що допускалося давньоримським правом. 2》 Незаконне співжиття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. конкубінат — Подружжя (нешлюбне)  Словник чужослів Павло Штепа
4. конкубінат — КОНКУБІНА́Т, у, ч. 1. іст. Тривале позашлюбне співжиття з незаміжньою жінкою, що допускалося давньоримським правом. Наприкінці другого періоду розвитку римського права набув поширення конкубінат (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. конкубінат — конкубіна́т (лат. concubinatus, від concubo – лежу разом) 1. У Стародавньому Римі фактичний шлюб, юридичному оформленню якого перешкоджала класова або економічна нерівність подружжя. 2. Переносно – позашлюбне співжиття.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. конкубінат — Тривале, юридично не оформлене подружнє життя.  Універсальний словник-енциклопедія
7. конкубінат — Конкубіна́т, -ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)