конфірмувати —
конфірмува́ти дієслово недоконаного і доконаного виду
Орфографічний словник української мови
конфірмувати —
-ую, -уєш, недок. і док., перех. 1》 заст. Затверджувати судовий вирок і т. ін. 2》 Здійснювати обряд конфірмації (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
конфірмувати —
див. апробовувати, ратифікувати
Словник чужослів Павло Штепа
конфірмувати —
КОНФІРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док. 1. що, юр. Затверджувати ієрархію, проект, судовий вирок і т. ін. В українсько-білоруській митрополії спостерігалося обмеження релігійної свободи, привласненої польськими королями в 1498...
Словник української мови у 20 томах
конфірмувати —
КОНФІРМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. 1. заст. Затверджувати судовий вирок і т. ін. 2. Здійснювати обряд конфірмації (у 2 знач.).
Словник української мови в 11 томах