косити —
коси́ти 1 дієслово недоконаного виду зрізувати коси́ти 2 дієслово недоконаного виду дивитися скоса; бути косооким
Орфографічний словник української мови
косити —
[коситие] коушу, косиеш; нак. коси, коус'іт'
Орфоепічний словник української мови
косити —
I кошу, косиш, недок., перех. 1》 також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. 2》 перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. || безос. II кошу, косиш, недок. і перех. 1》 чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі).
Великий тлумачний словник сучасної мови
косити —
КОСИ́ТИ¹, кошу́, ко́сиш, недок. 1. що і без прям. дод. Зрізувати, стинати траву, збіжжя і т. ін. косою, косаркою і т. ін. Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять (приказка);...
Словник української мови у 20 томах
косити —
коси́ти футб. підставляти ногу (ст)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
косити —
(під кого?), -шу, -сиш, недок. Наслідувати когось. А, мабуть, хтось під нас косив і видавав свої тексти за наші! (Інтернет).
Словник сучасного українського сленгу
косити —
(-шу, -сиш) недок. 1. (від чого, що); мол. Ухилятися від чого-небудь (як правило, від служби в армії). Косити армію. 2. що; шк. Прогулювати уроки. Косити хімію. 3. під кого; мол. Наслідувати когось, намагатись бути схожим на когось.
Словник жарґонної лексики української мови
косити —
смерть ко́сить / скоси́ла кого. Хто-небудь помирає, гине. Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, смерть крізь нього нас косила (В. Сосюра).
Фразеологічний словник української мови
косити —
КОСИ́ТИ (зрізувати траву, хлібні злаки косою, косаркою тощо), СКО́ШУВАТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ) розм. — Док.: скоси́ти, покоси́ти, стя́ти (зітну́ти). Вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І.
Словник синонімів української мови
косити —
КОСИ́ТИ¹, кошу́, ко́сиш, недок., перех. 1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. Вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили. Носили в пекло на підпал (Котл.
Словник української мови в 11 томах
косити —
Коси́ти, -шу́, -сиш гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17.
Словник української мови Грінченка