Орфографічний словник української мови

косити

коси́ти 1

дієслово недоконаного виду

зрізувати

коси́ти 2

дієслово недоконаного виду

дивитися скоса; бути косооким

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. косити — (траву) тяти, тнути, зрізувати, стинати, о. класти покоси; (- чуму) класти трупом, убивати, нищити.  Словник синонімів Караванського
  2. косити — див. нищити  Словник синонімів Вусика
  3. косити — [коситие] коушу, косиеш; нак. коси, коус'іт'  Орфоепічний словник української мови
  4. косити — I кошу, косиш, недок., перех. 1》 також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. 2》 перен. Позбавляти життя; нищити, вбивати. || безос. II кошу, косиш, недок. і перех. 1》 чим. Дивитися збоку, скоса; скошувати (очі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. косити — КОСИ́ТИ¹, кошу́, ко́сиш, недок. 1. що і без прям. дод. Зрізувати, стинати траву, збіжжя і т. ін. косою, косаркою і т. ін. Улітку дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять (приказка);...  Словник української мови у 20 томах
  6. косити — коси́ти футб. підставляти ногу (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. косити — (під кого?), -шу, -сиш, недок. Наслідувати когось. А, мабуть, хтось під нас косив і видавав свої тексти за наші! (Інтернет).  Словник сучасного українського сленгу
  8. косити — (-шу, -сиш) недок. 1. (від чого, що); мол. Ухилятися від чого-небудь (як правило, від служби в армії). Косити армію. 2. що; шк. Прогулювати уроки. Косити хімію. 3. під кого; мол. Наслідувати когось, намагатись бути схожим на когось.  Словник жарґонної лексики української мови
  9. косити — смерть ко́сить / скоси́ла кого. Хто-небудь помирає, гине. Не можна й підвести обличчя до кулеметного щита. У нім є проріз для прицілу, смерть крізь нього нас косила (В. Сосюра).  Фразеологічний словник української мови
  10. косити — КОСИ́ТИ (зрізувати траву, хлібні злаки косою, косаркою тощо), СКО́ШУВАТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ) розм. — Док.: скоси́ти, покоси́ти, стя́ти (зітну́ти). Вони дрова возили, В болотах очерет косили, Носили в пекло на підпал (І.  Словник синонімів української мови
  11. косити — Коси́ти, кошу́, ко́сиш, ко́сять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. косити — КОСИ́ТИ¹, кошу́, ко́сиш, недок., перех. 1. також без додатка. Зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо. Вони [пани] дрова возили, В болотах очерет косили. Носили в пекло на підпал (Котл.  Словник української мови в 11 томах
  13. косити — Коси́ти, -шу́, -сиш гл. Косить. Ой там по над яром козак сіно косить. Мет. 17.  Словник української мови Грінченка