куп’я —
КУП’Я́, я́, с. Збірн. до ку́пини́¹. Сидухи та перепічайки з бубликами, з варивом, сидять на горбиках, мов ті жаби на маленьких болотяних острівцях та куп’ї (Н.-Лев., І, 1956, 50); Довгоноса чапля вартувала між куп’ям (Ле, Вибр., 1939, 178).
Словник української мови в 11 томах