куп’я

КУП’Я́, я́, с. Збірн. до ку́пини́¹.

Сидухи та перепічайки з бубликами, з варивом, сидять на горбиках, мов ті жаби на маленьких болотяних острівцях та куп’ї (Н.-Лев., І, 1956, 50);

Довгоноса чапля вартувала між куп’ям (Ле, Вибр., 1939, 178).

Значення в інших словниках

1. куп’я — Куп’я́, -п’я́, -п’ю́, -п’я́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)