куп’я
КУП’Я́, я́, с. Збірн. до ку́пини́¹.
Сидухи та перепічайки з бубликами, з варивом, сидять на горбиках, мов ті жаби на маленьких болотяних острівцях та куп’ї (Н.-Лев., І, 1956, 50);
Довгоноса чапля вартувала між куп’ям (Ле, Вибр., 1939, 178).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- куп’я — Куп’я́, -п’я́, -п’ю́, -п’я́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)