купіль
КУ́ПІЛЬ, ку́пелі — ж. і ку́пелю — ч.
1. Тепла вода для купання.
Ще діточки сповиті спали, Ще купіль гріли матері. Намарне гріли: не купали Маленьких діточок своїх! (Шевч., II, 1953, 314);
Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (Чорн., Визвол. земля, 1959, 183);
*У порівн. Сонце пекло так, що трава була тепла і люди бродили в ній, мов у купелі (Тют., Вир, 1964, 247);
// Купання.
Вона спала смачно, твердо, спокійно, мов дитина по купелі (Фр., VII, 1951, 154);
Максимова купіль у Сріблянці зробила їхню сердечну розмову якоюсь особливою, легкою, схожою на веселу і втішну гру (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 45);
// тільки мн. купе́лі, ів. Мінеральні джерела; теплі води.
Подамся сього літа вже не на теплі купелі, а на вільне море (Л. Укр., V, 1956, 42);
Тепер я пробув місяць на купелях в Уграх (Стеф., III, 1954, 235);
// Посудина або кімната для купання; ванна.
— Чи бажаєте зараз іти до купелі? — спитала вона баронесу. (Л. Укр., III, 1952, 524);
*Образно. Часто хмарка народившися в синій купелі неба, розтав без сліду, несучися в невідому далечінь (Ю. Янов., II, 1958, 74).
2. церк. Посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення.
Він почуває, що це не чужа йому дитина, а є в ньому частина чогось рідного, свого; на те він держить його на руках перед купелем, на те у хрест його вводить!.. (Мирний, IV, 1955, 226);
*Образно. Три східних слов’янських народи: російський, український і білоруський — сини однієї матері. Спільна в них колиска — стародавня Київська Русь; одна в них чиста купіль — широкий Дніпро (Рильський, III, 1956, 15).
Значення в інших словниках
- купіль — ку́піль іменник жіночого або чоловічого роду посудина або купання для купання; посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення Орфографічний словник української мови
- купіль — (вода) купеля; (дія) купання, купанка; (посуд) ванна, г. купільник; цер. купільниця; мн. КУПЕЛІ, (теплі) води, джерела. Словник синонімів Караванського
- купіль — І заст. купель Те саме, що хрестильниця Словник церковно-обрядової термінології
- купіль — купелі, ж. і купелю, ч. 1》 Тепла вода для купання. || Купання. || тільки мн. купелі, -ів. Мінеральні джерела; теплі води. || Посудина або кімната для купання; ванна. 2》 церк. Посудина з водою, в яку опускають дитину під час церковного обряду хрещення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- купіль — КУ́ПІЛЬ, ку́пелі, ж. і ку́пелю, ч. 1. Вода для купання. Ще діточки сповиті спали, Ще купіль гріли матері, Намарне гріли: не купали Маленьких діточок своїх! (Т. Шевченко); Князь-отець .. зустрів мене в зільнику, як брала я ласкавець на купіль князькам (К. Словник української мови у 20 томах
- купіль — ку́піль → купель Лексикон львівський: поважно і на жарт
- купіль — Посудина на освячену воду для обряду хрищення; складається з чаші, стрижня і бази, звичайно багато оздоблена геометричним і рослинним орнаментами та сюжетними мотивами. Універсальний словник-енциклопедія
- купіль — вихлю́пувати / ви́хлюпнути (ра́зом) з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Фразеологічний словник української мови
- купіль — ВА́ННА (посудина або кімната для купання), КУ́ПІЛЬ рідше. Багатіші пани позабирали з собою навіть ванни для купання (І. Нечуй-Левицький); Марія прочитала суворе розпорядження про те, щоб у всіх будинках було опечатано крани у ваннах (В. Словник синонімів української мови
- купіль — Купі́ль, ку́пе́лю; -пе́лі, -лів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- купіль — Купіль, -пелю и -плю м. Купель, посуда для купанья, также вода для купанья. Звелім принести купіль, налити тропів і почала купатись. Левиц. І. 393. Лучче було мене, мати, в купелі заляла, ніж мя таку нещасливу на сей світ пускала. Чуб. V. 316. Що ти мене, моя мати, в куплю не залляла? Гол. І. 239. Словник української мови Грінченка