1. Словник української мови у 20 томах

купіль

КУ́ПІЛЬ, ку́пелі, ж. і ку́пелю, ч.

1. Вода для купання.

Ще діточки сповиті спали, Ще купіль гріли матері, Намарне гріли: не купали Маленьких діточок своїх! (Т. Шевченко);

Князь-отець .. зустрів мене в зільнику, як брала я ласкавець на купіль князькам (К. Гриневичева);

Я не пам'ятаю випадку, щоб хтось після гицеля ліз і собі в ту крижану купіль (Б. Антоненко-Давидович);

Малюки обсіли ночви, руками хлюпались у теплому купелі і бризкали на рожеве тільце найменшого братика (С. Чорнобривець);

* У порівн. Сонце пекло так, що трава була тепла і люди бродили в ній, мов у купелі (Григорій Тютюнник);

Зате на мілководді, на сірій кам'яній підошві, течія світла, весела і тепла-тепла, як купіль у ночвах (В. Близнець);

// тільки мн. купе́лі, ів. Мінеральні джерела; во́ди.

Подамся сього літа вже не на теплі купелі, а на вільне море (Леся Українка);

Тепер я пробув місяць на купелях в Уграх (В. Стефаник);

// Посудина або кімната для купання; ванна.

– Чи бажаєте зараз іти до купелі? – спитала вона баронесу (Леся Українка);

* Образно. Часто хмарка, народившися в синій купелі неба, розтає без сліду, несучися в невідому далечінь (Ю. Яновський).

2. Те саме, що купа́ння.

Вона спала смачно, твердо, спокійно, мов дитина по купелі (І. Франко);

Максимова купіль у Сріблянці зробила їхню сердечну розмову якоюсь особливою, легкою, схожою на веселу і втішну гру (І. Цюпа);

Ані слова не розбереш із цього напівпташиного повискування – так, ніби дівчата підчас купелі здобувають якусь іншу мову, тільки їм відому (Ю. Андрухович);

* Образно. Вийшовши на берег, Максим струснувся, як вовк після купелі, й озирнувся назад (І. Багряний);

Він .. пройшов через вогненну купіль, і його душа вже стукає в ворота раю!.. (М. Дашкієв).

3. церк. Посудина з водою, в яку опускають дитину під час церковного обряду хрещення.

Він почуває, що це не чужа йому дитина, а є в ньому частина чогось рідного, свого; на те він держить його на руках перед купелем, на те у хрест його вводить!.. (Панас Мирний);

* Образно. Полтавщина була його [Олеся Гончара] благословенною купіллю, його вербовою колискою на сонячних вервечках (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купіль — ку́піль іменник жіночого або чоловічого роду посудина або купання для купання; посудина з водою, в яку опускають дитину при церковному обряді хрещення Орфографічний словник української мови
  2. купіль — (вода) купеля; (дія) купання, купанка; (посуд) ванна, г. купільник; цер. купільниця; мн. КУПЕЛІ, (теплі) води, джерела. Словник синонімів Караванського
  3. купіль — І заст. купель Те саме, що хрестильниця Словник церковно-обрядової термінології
  4. купіль — купелі, ж. і купелю, ч. 1》 Тепла вода для купання. || Купання. || тільки мн. купелі, -ів. Мінеральні джерела; теплі води. || Посудина або кімната для купання; ванна. 2》 церк. Посудина з водою, в яку опускають дитину під час церковного обряду хрещення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. купіль — ку́піль → купель Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. купіль — Посудина на освячену воду для обряду хрищення; складається з чаші, стрижня і бази, звичайно багато оздоблена геометричним і рослинним орнаментами та сюжетними мотивами. Універсальний словник-енциклопедія
  7. купіль — вихлю́пувати / ви́хлюпнути (ра́зом) з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Фразеологічний словник української мови
  8. купіль — ВА́ННА (посудина або кімната для купання), КУ́ПІЛЬ рідше. Багатіші пани позабирали з собою навіть ванни для купання (І. Нечуй-Левицький); Марія прочитала суворе розпорядження про те, щоб у всіх будинках було опечатано крани у ваннах (В. Словник синонімів української мови
  9. купіль — Купі́ль, ку́пе́лю; -пе́лі, -лів (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. купіль — КУ́ПІЛЬ, ку́пелі — ж. і ку́пелю — ч. 1. Тепла вода для купання. Ще діточки сповиті спали, Ще купіль гріли матері. Намарне гріли: не купали Маленьких діточок своїх! (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. купіль — Купіль, -пелю и -плю м. Купель, посуда для купанья, также вода для купанья. Звелім принести купіль, налити тропів і почала купатись. Левиц. І. 393. Лучче було мене, мати, в купелі заляла, ніж мя таку нещасливу на сей світ пускала. Чуб. V. 316. Що ти мене, моя мати, в куплю не залляла? Гол. І. 239. Словник української мови Грінченка