курорт —
куро́рт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
курорт —
[курорт] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў
Орфоепічний словник української мови
курорт —
-у, ч. Місцевість із природними цілющими властивостями, пристосована для лікування, відпочинку. || перен. Про всяке місце, де добре жити, відпочивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
курорт —
Літнисько, див. здравниця, монрепо
Словник чужослів Павло Штепа
курорт —
КУРО́РТ, у, ч. Місцевість з природними цілющими властивостями, пристосована для лікування і відпочинку. В таких цілющих курортах, як Ворохта, Яремче, Трускавець, Моршин, гуцулові не можна було й мріяти про лікування (П.
Словник української мови у 20 томах
курорт —
куро́рт (нім. Kurort, від Kur – лікування й Ort – місце) місце з природними лікувальними засобами (мінеральними джерелами, сприятливим кліматом, лікувальними грязями тощо), де є спеціальні установи та споруди для лікування й відпочинку хворих.
Словник іншомовних слів Мельничука
курорт —
КУРО́РТ, у, ч. Місцевість з природними цілющими властивостями, пристосована для лікування, відпочинку. Обридло-таки мені волочитись по курортах (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
курорт —
(нім. — лікувальне місце) Місцевість з сприятливими для здоров'я людей природними ресурсами, що використовувалась для санаторного та лікувального будівництва.
Архітектура і монументальне мистецтво