кізка

Кі́зка, -зки, -зці; кі́зки, кі́зок

Значення в інших словниках

1. кізка — кі́зка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. кізка — -и, ж. Зменш.-пестл. до коза 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кізка — КІ́ЗКА, рідко КО́ЗКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коза́ 1, 2. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (прислів'я); [Преторіанець:] Дай шнурка, ми спутаємо кізку, щоб не брикала дуже (Леся Українка); Корабель ось-ось мав піти на дно...  Словник української мови у 20 томах
4. кізка — КІ́ЗКА, и, ж. Зменш.-пестл. до коза́ 1, 2. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (Укр.. присл.., 1955, 267); [Преторіанець:] Дай шнурка, ми спутаємо кізку, щоб не брикала дуже (Л. Укр., II, 1951, 127); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
5. кізка — Кізка, -ки ж. ум. отъ кова. 1) Козочка. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066. 2) Кнутъ, придѣланный къ козьей лапкѣ. Кізли. см. ковел.  Словник української мови Грінченка