кістяк —
[к'іс'т’ак] -т'ака, м. (на) -т'аку, мн. -т'аки, -т'ак'іў
Орфоепічний словник української мови
кістяк —
-а, ч. 1》 Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет. 2》 чого, спец. Основа, каркас чого-небудь. 3》 чого та з означ., перен. Те, що є основою, опорою чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кістяк —
КІСТЯ́К, а́, ч. 1. Сукупність міцних опорних або захисних утворів тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді .. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, ..
Словник української мови у 20 томах
кістяк —
КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо).
Словник синонімів української мови
кістяк —
КІСТЯ́К, а́, ч. 1. Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді.. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, ..
Словник української мови в 11 томах
кістяк —
Кістя́к, -ка́ м. 1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17.
Словник української мови Грінченка