кістяк
Кістя́к, -ка́
м.
1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17.
2) Греческій орѣхъ.
3) Сѣрый рѣчной ракъ съ широкими клешнями. Браун. 32. см. залізняк.
Словник української мови Грінченка