кістяк
Кістя́к, -ка́
м.
1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17.
2) Греческій орѣхъ.
3) Сѣрый рѣчной ракъ съ широкими клешнями. Браун. 32. см. залізняк.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кістяк — кістя́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кістяк — Скелет, жм. шкілет; (воза) каркас снасть; (голови) череп; П. ядро, хребет; пор. АРМАТУРА. Словник синонімів Караванського
- кістяк — [к'іс'т’ак] -т'ака, м. (на) -т'аку, мн. -т'аки, -т'ак'іў Орфоепічний словник української мови
- кістяк — -а, ч. 1》 Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет. 2》 чого, спец. Основа, каркас чого-небудь. 3》 чого та з означ., перен. Те, що є основою, опорою чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кістяк — КІСТЯ́К, а́, ч. 1. Сукупність міцних опорних або захисних утворів тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді .. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, .. Словник української мови у 20 томах
- кістяк — КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Словник синонімів української мови
- кістяк — Кістя́к, -ка; -тяки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кістяк — КІСТЯ́К, а́, ч. 1. Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді.. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, .. Словник української мови в 11 томах