кістяк

кістя́к

-а, ч.

1》 Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет.

2》 чого, спец. Основа, каркас чого-небудь.

3》 чого та з означ., перен. Те, що є основою, опорою чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кістяк — кістя́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
кістяк — Скелет, жм. шкілет; (воза) каркас снасть; (голови) череп; П. ядро, хребет; пор. АРМАТУРА. Словник синонімів Караванського
кістяк — [к'іс'т’ак] -т'ака, м. (на) -т'аку, мн. -т'аки, -т'ак'іў Орфоепічний словник української мови
кістяк — КІСТЯ́К, а́, ч. 1. Сукупність міцних опорних або захисних утворів тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді .. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, .. Словник української мови у 20 томах
кістяк — КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Словник синонімів української мови
кістяк — Кістя́к, -ка; -тяки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кістяк — КІСТЯ́К, а́, ч. 1. Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді.. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, .. Словник української мови в 11 томах
кістяк — Кістя́к, -ка́ м. 1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17. Словник української мови Грінченка