1. Словник української мови в 11 томах

кістяк

КІСТЯ́К, а́, ч.

1. Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет.

Шкільна кімната в Род-Айленді.. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, ..тут же стоїть і кістяк для навчання анатомії та для скульпторських студій (Л. Укр., III, 1952, 86);

*У порівн. Швидко писав щось у пергаментних згортках худий, як кістяк, засмаглий писар (Тулуб, Людолови, І, 1957, 162).

2. чого, спец. Основа, каркас чого-небудь.

Здавалось, якби не те тремтливе синювате марево, то всю країну їм було б видно звідси, як на долоні: і широкі зеленіючі поля, ..і розбиті нескінченні шляхи, захаращені кістяками обгорілих машин (Гончар, III, 1959, 10);

Позад них чорнів обгорілий кістяк будинку (Жур., Вечір.., 1958, 372).

3. чого та з означ., перен. Те, що є основою, опорою чого-небудь.

Зникали в дворах сани з майном, кухні, спеціальні підрозділи й окремі особи — зв’язкові, старшини, командири, але кістяк колони — піхота — лишався на місці (Багмут, Опов., 1959, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кістяк — кістя́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кістяк — Скелет, жм. шкілет; (воза) каркас снасть; (голови) череп; П. ядро, хребет; пор. АРМАТУРА. Словник синонімів Караванського
  3. кістяк — [к'іс'т’ак] -т'ака, м. (на) -т'аку, мн. -т'аки, -т'ак'іў Орфоепічний словник української мови
  4. кістяк — -а, ч. 1》 Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет. 2》 чого, спец. Основа, каркас чого-небудь. 3》 чого та з означ., перен. Те, що є основою, опорою чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кістяк — КІСТЯ́К, а́, ч. 1. Сукупність міцних опорних або захисних утворів тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді .. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, .. Словник української мови у 20 томах
  6. кістяк — КАРКА́С (металева або дерев'яна основа якоїсь речі, споруди, машини тощо), КІСТЯ́К, СКЕЛЕ́Т, КОРО́БКА (основа будівлі); О́СТОВ (внутрішня опорна частина споруди, установки і т. ін.); КО́РПУС (основа чи оболонка машини, механізму тощо). Словник синонімів української мови
  7. кістяк — Кістя́к, -ка; -тяки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кістяк — Кістя́к, -ка́ м. 1) Скелетъ или часть его. Кістяки тлітимуть собі в домовині до страшного суду. Г. Барв. 460. Вирветься злющий з домовини та й задушить живу людину руками-кістяками. Г. Барв. 459. Кінську голову, костяк на порозі положить. ЗОЮР. II. 17. Словник української мови Грінченка