лежання —
лежа́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
лежання —
-я, с. Дія за знач. лежати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
лежання —
ЛЕЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лежа́ти. Ще більш схуд і пожовк Матвій, а за час лежання в ліжку заріс ясно-русявою бородою (Мирослав Ірчан); Такі є спритні Василі: Від лежання .. аж сині (М. Годованець); Довге лежання мусить одробити [Лаврін] в корчмі (Ю.
Словник української мови у 20 томах
лежання —
ЛЕЖА́ННЯ (перебування в горизонтальному положенні), ЛЕЖНЯ́ розм., ЛЕ́ЖА рідко. За час лежання в ліжку заріс (Матвій) яснорусявою бородою (М. Ірчан); Як говорили люди, Кузьма за лежнею не знав сидні (М. Стельмах); З лежі не буде одежі, а з спання не буде коня (прислів'я).
Словник синонімів української мови
лежання —
ЛЕЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лежа́ти. Такі є спритні Василі: Від лежання.. аж сині (Год., Заяча математ., 1961, 21); Ще більш схуд і пожовк Матвій, а за час лежання в ліжку заріс ясно-русявою бородою (Ірчан, II, 1958, 304).
Словник української мови в 11 томах
лежання —
Лежа́ння, -ня с. Лежаніе. За спанням та лежанням і сорочки не будеш мати. Ном. № 10301.
Словник української мови Грінченка