лежання

ЛЕЖА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. лежа́ти.

Ще більш схуд і пожовк Матвій, а за час лежання в ліжку заріс ясно-русявою бородою (Мирослав Ірчан);

Такі є спритні Василі: Від лежання .. аж сині (М. Годованець);

Довге лежання мусить одробити [Лаврін] в корчмі (Ю. Мушкетик);

Руки були стиснуті в кулаки, губи оніміли, ноги затерпли від непорушного лежання на землі, що не встигла як слід прогрітися сонцем (Г. Пагутяк).

Значення в інших словниках

1. лежання — лежа́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. лежання — -я, с. Дія за знач. лежати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лежання — ЛЕЖА́ННЯ (перебування в горизонтальному положенні), ЛЕЖНЯ́ розм., ЛЕ́ЖА рідко. За час лежання в ліжку заріс (Матвій) яснорусявою бородою (М. Ірчан); Як говорили люди, Кузьма за лежнею не знав сидні (М. Стельмах); З лежі не буде одежі, а з спання не буде коня (прислів'я).  Словник синонімів української мови
4. лежання — Лежа́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лежання — ЛЕЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. лежа́ти. Такі є спритні Василі: Від лежання.. аж сині (Год., Заяча математ., 1961, 21); Ще більш схуд і пожовк Матвій, а за час лежання в ліжку заріс ясно-русявою бородою (Ірчан, II, 1958, 304).  Словник української мови в 11 томах
6. лежання — Лежа́ння, -ня с. Лежаніе. За спанням та лежанням і сорочки не будеш мати. Ном. № 10301.  Словник української мови Грінченка