лежанка
ЛЕЖА́НКА, и, ж.
1. Низька піч у вигляді тапчана для лежання.
Постелила вона цареві на полу, .. сама ж лягла на лаві, а дітей обох поклала на лежанці (з казки);
В вечірній тьмі, яку розбивало червоне світло полум'я з лежанки та жовтенький світ від невеличкої керосинової лампочки .., плавав синій дим, наче хмари, попід стелею і гостро щипав у носі й за очі (В. Винниченко);
Хата вже старенька і холодна. Хоч як натопи лежанку звечора, а однаково до ранку вихолоне (В. Кучер);
Мені спадає раптом на думку, що можна ж розпалити вогонь і в лежанці, посередині якої вмуровані невеличка плита й духовка (Є. Доломан);
* У порівн. Пісок був теплий, як нагріта лежанка (М. Руденко).
2. Призначене для лежання, спання підвищення з дерева, глини і т. ін.
Просто проти дверей, під віконцем упоперек кімнати був пілок-лежанка, завширшки з подвійне ліжко (Олесь Досвітній);
На земляних лежанках акуратно були складені ковдри й плащ-палатки (В. Собко);
Зайшов, пiд пiч заглядав, i в кошик зазирав, i в лежанку – радiо якесь шукав (О. Гончар);
Подана півголосом спереду команда: Авф! – підриває Денисюка з білої снігової лежанки (О. Лисяк).
Словник української мови (СУМ-20)